Зеленський "огризається": чому він змінив тактику в стосунках із Трампом - аналіз NYT

Влада України більше не хоче мовчки терпіти тиск Дональда Трампа. Володимир Зеленський все частіше дає зрозуміти, що не згоден із діями американського президента, який, схоже, більше зважає на інтереси Росії, ніж на безпеку України, пише New York Times.

У Києві вважають, що тепер мовчати небезпечніше, ніж відкрито говорити про незгоду.

Росія обстрілює українську енергетику напередодні зими, а Трамп тим часом домовляється про закупівлю російського дизельного пального, послаблює санкційні обмеження й вимагає від України припинити удари по російських нафтопереробних заводах.

Київ також повідомляв про перебої з отриманням американських розвідданих, проблеми з роботою Starlink і затримки з постачанням ракет-перехоплювачів.

Ба більше - на днях Трамп заявив, що Росія "добре поводиться щодо України".

Тим часом, за даними ООН, у вересні кількість жертв серед цивільних українців унаслідок російських атак зросла на 85% порівняно з вереснем минулого року.

"Люди повинні знати правду", - заявив Зеленський в інтерв'ю ABC News. За його словами, Трамп симпатизує диктаторам і підтримує Путіна, а отже, опиняється на "неправильному боці історії".

Український експерт з питань безпеки Михайло Самусь висловився різкіше: "Трамп відкрито підштовхує нас до капітуляції. Ось у чому річ".

Як нагадує New York Times, після перепалки в Овальному кабінеті в лютому 2025 року Київ швидко повернувся до обережної риторики, намагаючись зберегти підтримку США. Тепер українське керівництво вирішило діяти інакше, хоча й не збирається повністю відмовлятися від діалогу.

Після розмови з держсекретарем США Марко Рубіо Зеленський подякував американцям, які підтримують врегулювання, але самого Трампа не згадав.

Український політичний оглядач Віталій Портніков вважає, що нападки американського президента поставили Зеленського у вкрай складне становище. Водночас український лідер намагається говорити про факти й пояснювати, як рішення Вашингтона впливають на Україну.

На думку Портнікова, розмова Зеленського з Рубіо під час поїздки держсекретаря до Індії свідчить, що Вашингтон поки що не готовий розривати відносини з Києвом.

"Якщо український президент різко висловлюється на адресу США, а держсекретар знаходить час поговорити з ним під час поїздки до Азії, це свідчить про те, що адміністрація Трампа не готова розривати американсько-українські відносини", - вважає оглядач.

Утім, як зазначає газета, Трамп уже не раз змінював свою позицію щодо України, тож може зробити це знову.

На його політику щодо Росії можуть вплинути й проміжні вибори у США.

Вашингтон вимагає від Зеленського стриманості

Американська адміністрація дала зрозуміти, що відкрита критика Трампа має свою ціну.

За даними New York Times, під час переговорів в Осло спецпосланці президента США Стів Віткофф і Джаред Кушнер дорікали Зеленському за різкі висловлювання й повідомили, що його поведінка розлютила американського лідера.

New York Times зазначає, що Зеленський став одним з небагатьох світових лідерів, які відкрито кидають виклик Трампу. Але простір для маневру обмежений: Україна й далі залежить від американської військової допомоги.

Видання також звертає увагу на стиль дипломатії Трампа. Він вимагає поваги до себе, але сам рідко виявляє її до інших лідерів.

Виняток - ті, хто виконує його бажання, або ті, чиєї підтримки він прагне домогтися. Серед них газета називає російського лідера Володимира Путіна, голову КНР Сі Цзіньпіна та лідера Північної Кореї Кім Чен Ина.

Європейці та постачання зброї

Конфлікт двох лідерів може позначитися й на обороноздатності України. Як пише Bloomberg, високопосадовці НАТО побоюються, що відновити відносини Зеленського й Трампа буде важко.

І Київ ризикує зіткнутися з ще більшим тиском під час обговорення умов завершення війни.

"Представники НАТО закликали Україну спробувати знизити напруженість у відносинах із США. Якщо Зеленський цього не зробить, то, з огляду на непередбачуваність Трампа, під загрозою можуть опинитися й постачання американської зброї. Її переважно фінансують європейські країни в межах програми PURL", - ідеться у статті.

За даними джерел Bloomberg, європейці намагаються налагодити відносини з адміністрацією Трампа за лаштунками.

Трамп наполягає, щоб європейські країни взяли на себе основну частину витрат на допомогу Україні.

Водночас, як зазначає Bloomberg, під загрозою можуть опинитися не лише постачання наступального озброєння, а й ключові засоби оборони України, зокрема системи ППО.

Мир в одні ворота

На цьому тлі постає питання: наскільки серйозно США налаштовані припинити війну, якщо Росія досі не погодилася навіть обговорювати запропоновані умови?

У колонці для Washington Post міжнародний оглядач Девід Ігнатіус пише, що американська ініціатива поки так і не перетворилася на повноцінні мирні переговори.

За словами Ігнатіуса, американські та європейські представники разом з українськими посадовцями обговорювали гарантії безпеки, відбудову України після війни, економічні відносини та можливі територіальні поступки.

Але готовність Києва домовлятися ще не означає, що на це погодиться Москва. "Справжня мирна угода була б симфонією. Але поки ми чуємо оплески однією рукою", - пише автор.

Чому ж Москва не поспішає? Редактор BBC з питань Росії Стів Розенберг звертає увагу на те, що нинішня ситуація багато в чому влаштовує Кремль.

Санкції відкладають, російське пальне купують, а між Трампом і Зеленським виникають дедалі гостріші суперечки. Усе це зменшує тиск на Путіна й послаблює його бажання якнайшвидше домовлятися про мир.

Показовою стала реакція помічника президента Росії Юрія Ушакова на пропозиції, які спецпредставник Віткофф передав Путіну після переговорів в Осло. "З погляду врегулювання української кризи там не було нічого особливо корисного", - заявив він.

Розенберг також зазначає, що Путін може розраховувати на зміцнення позицій Росії у світі завдяки контактам із Трампом і Сі Цзіньпіном.

Для Москви це шанс знову опинитися серед головних гравців світової політики. Україна ж намагається домогтися гарантій безпеки й не допустити, щоб США припинили її підтримувати.

Тож поки Москва не погодиться обговорювати конкретні умови завершення війни, говорити про реальний поступ у мирних переговорах зарано.