Як орли-велетні викрадали дітей і змінили еволюцію людини

Уявіть птаха з розмахом крил до шести метрів, який міг схопити й понести велику тварину. Мільйони років тому такі велетні панували в небі. І серед їхньої здобичі могли бути наші далекі предки.

Близько 2,8 мільйона років тому на півдні Африки величезний хижий птах напав на трирічне дитинча австралопітека й убив його. Рештки дитини знайшли вчені й назвали їх "дитина з Таунга".

На думку вчених, хижі птахи мільйони років становили серйозну загрозу для наших предків. Потреба рятуватися від їх нападів могла навіть вплинути на еволюцію людини: від прямоходіння до вміння діяти разом і появи мови.

А легенди про велетенських птахів, які викрадали дітей, дійшли до наших днів у різних народів, хоча самих хижаків давно вже немає.

Звідки взялися гігантські птахи

Після вимирання динозаврів Землю огорнула хмара пилу.

Більшість рослин загинула, тваринам стало важче знаходити їжу. Вижити вдалося лише тим, хто зміг пристосуватися. Деякі птахи, наприклад, перейшли на насіння.

Коли великі хижаки зникли, окремі види наземних птахів почали збільшуватись. З часом вони перетворилися на справжніх велетнів.

В Австралії, наприклад, жили дроморнітиди, яких прозвали "демонічними качками апокаліпсиса". Зовні вони нагадували качок, але були у сто разів більшими й важили більше за корову. При цьому харчувалися рослинами.

Інші птахи стали величезними хижаками. Один з них - Pelagornis sandersi - жив на території сучасної Південної Кароліни. Розмах його крил сягав семи метрів. Це найбільший літаючий птах, відомий науці.

Деякі гігантські птахи навіть зайняли місце вимерлих наземних хижаків, зокрема тиранозаврів. Адже там, де є велика здобич, рано чи пізно з'являються й великі мисливці.

Як птахи полювали на наших предків

"Відтоді, як існують примати, існують і хижі птахи. І весь цей час вони полюють на приматів, зокрема на нас і наших родичів", - каже Скотт Макгроу з університету штату Огайо у США.

Докази цього можна знайти й сьогодні. Макгроу дослідив рештки понад 600 приматів, які загинули від нападів хижих птахів, зокрема африканських вінценосних орлів.

На черепах мавп науковець виявив травми, схожі на ті, що є на рештках "дитини з Таунга". У деяких випадках були пошкоджені кістки всередині очниць.

"Орел або виклював очі дзьобом, або вирвав їх кігтем", - пояснює Макгроу.

"Один з наших рецензентів спустився до сховища викопних решток, дістав череп дитини з Таунга й виявив такі самі пошкодження", - розповідає дослідник.

Макгроу вважає, що хижі птахи регулярно полювали на давніх людей.

"Якщо ми уважніше вивчимо викопні рештки давніх людей, зібрані за багато років, то, ймовірно, знайдемо й інші сліди нападів хижих птахів. Тепер ми знаємо, що саме шукати. Судячи з того, що ми бачимо, такі напади були звичним явищем", - каже Макгроу.

Як хижаки вплинули на еволюцію

Наші предки були здобиччю багатьох тварин. "На нас точно полювали", - підтверджує Джеймс Коул, археолог і декан факультету прикладних наук Брайтонського університету у Великій Британії.

Постійна потреба рятуватися від хижаків - від птахів до леопардів, гієн і величезних крокодилів - могла вплинути на розвиток людського тіла та мислення.

Наприклад, прямоходіння допомагало краще бачити небезпеку навколо. Виживати також допомагали взаємодопомога й спільний захист. Що більшою була група, то більше шансів у її учасників помітити хижака й уникнути нападу.

"Разом було безпечніше", - пояснює Коул.

Особливо важливою чисельність групи була тоді, коли загроза надходила з повітря, додає Макгроу.

Леви й вовки переслідують свою здобич, а хижі птахи часто нападають зненацька. Наприклад, вінценосні орли можуть довго сидіти в кронах дерев, залишаючись непомітними.

Коли людей багато, вони можуть стежити за різними ділянками навколо й швидше помітити небезпеку. Науковці називають це ефектом "багатьох очей".

На думку Коула, життя великими групами могло також сприяти появі мови.

"У великій групі люди розподіляють обов'язки. Одні займаються одним, інші - іншим. Для цього потрібна координація. А коли люди починають розподіляти завдання, вже недостатньо просто бачити одне одного".

Жестами можна спілкуватися, поки співрозмовник перебуває в полі зору. Але якщо потрібно попередити про небезпеку тих, хто далеко, без мови вже не обійтися.

Гігантські птахи Америки

Особливо близько давні люди могли стикатися з велетенськими хижими птахами на території Америки.

Тут жили тераторни - величезні м'ясоїдні птахи, здатні ковтати здобич цілою. Вони нагадували кондорів, мали розмах крил до шести метрів і харчувалися як мертвими тваринами, так і живою здобиччю.

Тераторни були настільки великими, що злітали, просто розправивши крила й підхопивши висхідний потік повітря, розповідає Джоанна Купер з Музею природознавства в Лондоні.

Ці птахи панували в небі близько 25 мільйонів років і вимерли приблизно 10 тисяч років тому - після появи перших людей в Америці.

Купер припускає, що саме тераторни могли стати прообразом Громового птаха (Thunderbird) з міфології корінних народів Північної Америки. Це велетенська істота з величезними крилами, якій приписували здатність керувати громом і блискавками.

Один з видів - Aiolornis incredibilis, або неймовірний тераторн, - мешкав на території сучасної Південної Каліфорнії та Невади. Розмах його крил сягав 5,5 метра.

Інший вид, Teratornis woodburnensis, жив на території сучасного штату Орегон. Його крила були завширшки чотирьох метрів.

Рештки цього птаха віком приблизно 12 тисяч років знайшли поруч із кістками мамонтів, мастодонтів, гігантських лінивців і давніх людей.

Орел Хааста - літаючий тигр

У Новій Зеландії досі пам'ятають легенду маорі про Те Хокіої - величезного орла, який викрадав дітей. Науковці припускають, що її героєм міг стати справжній птах - вимерлий гігантський орел Хааста.

"По суті, це був літаючий тигр", - каже Джоанна Купер.

Він важив вдвічі більше за дорослу гарпію - одного з найбільших сучасних орлів. Полював на гігантських нелітаючих птахів моа, які могли сягати чотирьох метрів заввишки.

Орел пікірував згори й упивався кігтями в спину жертви. Довжина його кігтів сягала десяти сантиметрів. Завдяки великій вазі птах міг розганятися до високої швидкості й збивати здобич з ніг.

"На деяких тазових кістках моа ми бачимо величезні сліди від кігтів", - розповідає Купер. За її словами, орел Хааста міг нападати й на людей.

"Діти точно були в небезпеці. Це, мабуть, було водночас захопливе й моторошне видовище".

Можливо, зустрічі з такими птахами й породили історії про викрадення дітей. Подібні легенди є у маорі, корінних народів Північної Америки й навіть у давніх греків. У деяких переказах лелеки не приносили немовлят, а, навпаки, забирали їх.

"Коли ці птахи пролітають над землею, вони відкидають тінь. І ця тінь досі живе в культурі народів світу", - каже Купер.

Історії про напади орлів на дітей траплялися навіть у XIX столітті.

В одній з американських газет, що виходила у штаті Теннессі, розповідали, як величезний сірий орел схопив хлопчика, вчепившись кігтями в його одяг.

Служниця кинулася навздогін за птахом. Приблизно за три кілометри орел на мить опустив дитину на землю. На щастя, неподалік був мисливець, який гучними криками відігнав хижака.

Хлопчик не постраждав.

Чому гігантські птахи зникли

Гігантські хижі птахи панували в небі майже 50 мільйонів років. Але близько 2,6 млн років тому почався плейстоцен - епоха льодовикових періодів і різких змін клімату.

Наприкінці плейстоцену, приблизно 11 700 років тому, зникла більшість гігантських ссавців. Разом з ними вимерли й найбільші хижі птахи.

Науковці досі не можуть точно сказати, що призвело до вимирання гігантських тварин: зміни клімату чи полювання людей. Відомо лише, що зростання людської популяції та зміни в природі збіглися в часі зі зникненням до 95% видів гігантських тварин.

"Ми або полювали на них, або змагалися з ними за їжу", - каже Купер.

На її думку, це може пояснити, чому наше ставлення до хижих птахів досі суперечливе.

"Вони нас захоплюють. Але це не означає, що нам хотілося б жити поруч з ними".

Після плейстоцену клімат поступово став стабільнішим, льодовики відступили, а люди почали вирощувати рослини й розводити худобу.

Так почалася нова епоха - епоха людини.