"Ми поїхали у відпустку з сусідами - і після цього помінялися родинами"

Рейчел Стоун з Британії було п'ять років, а її братові Ієну - 10, коли батьки взяли їх на відпочинок у кемпінгу в Уельсі разом із родиною, яка жила по сусідству.

Вони провели разом два сповнені веселощів тижні. Але коли повернулися додому, кожна сім'я розділилася навпіл, і вони помінялися будинками.

Рейчел і її мати Кей переїхали до сусіда Едді та його доньки Елісон. Дружина Едді, Ірен, та їхня донька Дон переїхали до батька Рейчел, Рекса, та її брата Ієна.

Рейчел розповіла ведучій подкасту Radio 4 Life Changing докторці Шіан Вільямс про травму від розпаду родини, хаос, який після цього настав, і про те, як їй зрештою вдалося пробачити батьків.

Спочатку Рейчел та Ієн були в захваті, коли у будинку по сусідству на острові Шеппі в Англії, де вони мешкали, оселилася нова родина.

"Ми всі четверо одразу знайшли спільну мову", - каже вона.

Вони страшенно раділи майбутній спільній відпустці.

Рейчел згадує два будинки на колесах, припарковані поруч, і поїздку на гору Сноудон.

Але коли настав час повертатися додому, усе переплуталося - люди сідали не в ті автомобілі.

Рейчел пам'ятає, як мати, сидячи на передньому пасажирському сидінні, обернулася до неї й сказала: "У нас тепер буде нова сім'я. Ми житимемо в будинку номер вісім з Едді та Елісон. Елісон стане твоєю новою сестрою".

"А твій тато й брат і далі житимуть у будинку номер десять. Там житимуть тітка Ірен і Дон. А Дон стане новою сестрою твого брата", - додала вона.

Рейчел одразу відчула "сильну тривогу, страх і розгубленість" і, за її словами, почала плакати.

Поки автомобіль гуркотів дорогою, вона почувалася "збентеженою, але водночас трохи схвильованою". Елісон їй подобалася, і вона завжди хотіла мати сестру.

Того вечора Елісон дозволила їй спати на верхньому ярусі двоярусного ліжка, а наступного ранку дорослі перевезли речі з одного будинку до іншого.

Рейчел каже, що почувалася дуже розгубленою.

"Не можеш не думати, що це твоя провина", - каже вона.

Життя в будинку номер вісім, де тепер мешкала Рейчел, дуже відрізнялося від того, до якого вона звикла в будинку номер десять. Її колишній дім був чистим, а в новому було "собача шерсть, жирні речі, автомобільний мотлох".

Мати вона описує як "вимогливу, але справедливу" й дуже практичну жінку.

Вітчим Едді "ніколи не був зі мною жорстоким, але я ніколи не називала його татом. Я не була його дівчинкою".

Їй також дуже бракувало Ієна.

"Я ним дуже пишалася. Він був моїм старшим братом. Коли я була зовсім маленькою, то чекала в палісаднику, поки він повернеться зі школи", - згадує Рейчел.

Рейчел було сім років, коли обидві пари разом звернулися до суду й розлучилися. Згодом вони одружилися зі своїми новими партнерами на окремих скромних церемоніях.

Рейчел навіть не знала, що її батько одружився з Ірен, аж поки не побачила весільну фотографію. Приблизно у 11-12 років вона почала дедалі рідше навідуватися до свого колишнього дому. За її словами, їй було важко їздити до батька, а з Ірен вона не ладнала.

Тим часом життя з матір'ю Кей та Едді було хаотичним.

"[Він] був доволі владним і схильним усе контролювати. Коли мені виповнилося 13, мама сказала: "Так далі тривати не може, ми не можемо так жити", - згадує Рейчел.

Вона каже, що школа була для неї "способом утекти". Вона добре вчилася й стала вчителькою.

Згодом Рейчел вийшла заміж і народила двох синів, але тепер розлучена з чоловіком і працює бізнес-коучем.

Упродовж усього життя мати Рейчел відмовлялася говорити про обмін сім'ями. "Я ставила багато запитань. Вона відповідала, що все складно".

Через десятиліття, під час сімейної відпустки зі своїми синами, Рейчел знову повернулася до цієї теми.

"Я сказала мамі: "О, Джозефу вже десять... Ієну було десять, коли ти дозволила йому поїхати з татом та Ірен".

За словами Рейчел, її мати була "сама не своя від почуття провини й сорому... через власні егоїстичні рішення".

"Через багато років вона нарешті сказала мені ті слова, які я, мабуть, усе життя хотіла почути: "Мені дуже шкода, що я тебе підвела. Я хочу спробувати все виправити".

Рейчел каже, що саме тоді почалося відновлення її "чудових" стосунків із матір'ю.

Рейчел ніколи не мала близьких стосунків із батьком.

"Він сказав мені, що мав вибір між дружиною та дітьми. На жаль для мене, він обрав дружину", - каже вона.

Він та Ірен залишалися разом до його смерті у віці 81 року.

Але коли Рейчел виступала на похороні батька, вона сказала, що відчувала, ніби має попросити в нього вибачення.

"Я вигадала образ ідеального батька, якого в мене відібрали... Я створила в уяві надлюдину, яка могла б бути для мене всім. І я хотіла, щоб він був саме таким. Але водночас вважаю, що треба приймати людей такими, якими вони є", - каже Рейчел.

"Думаю, батьки роблять усе, що можуть... Не можна вимагати від них бути кимось іншим", - додає вона.