"Може стати гірше, ніж було". Чому Херсон боїться російського наступу після олешківського перемирʼя

Херсон уперше за багато років отримав кілька днів тиші. Завдяки тимчасовому перемир'ю, про яке домовилися за посередництва США, мешканці прифронтового міста отримали рідкісну нагоду перепочити від постійних російських повітряних атак.

На відео, опублікованих у соціальних мережах, видно, як люди прогулюються вулицями, затягнутими антидроновими сітками, і збираються на міських площах. Зазвичай навіть під час таких буденних справ тут треба стежити одним оком за небом і прислухатися, чи не наближаються ворожі безпілотники.

"Відтоді, як оголосили про припинення вогню, панує цілковита тиша, - розповіла телефоном із Херсона 42-річна Ольга. - Ми всі, звісно, неймовірно раді".

"Я навіть не знаю, як це назвати, - додала вона, в її голосі відчувалася усмішка. - Таке враження, ніби все нарешті закінчилося".

Від вівторка Херсон "буквально повернувся до життя", заявив уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець.

"Люди спокійно виходять на вулиці, гуляють, насолоджуються осіннім сонцем. Те, що для когось є звичайним повсякденним життям, для мешканців Херсонщини сьогодні - найбільше бажання", - зазначив він.

Тимчасова пауза в бойових діях, яка має завершитися в неділю, стала результатом зусиль першої леді США Меланії Трамп. Вона намагалася домовитися про безпечний коридор для виїзду з окупованого Росією українського міста Олешки, розташованого на протилежному від Херсона березі Дніпра.

Упродовж кількох днів російські війська розміновують дорогу, щоб у п'ятницю провести заплановану евакуацію цивільних мешканців Олешок.

Однак є побоювання, що паралельно з проведенням широко розрекламованої "гуманітарної операції", за якою запросили спостерігати деяких американських журналістів, росіяни використовують перемир'я для посилення своїх сил у цьому районі перед новим наступом на Херсон, який може розпочатися вже наступного тижня.

"Вони... використовують це затишшя, щоб укріпити свої позиції, завезти більше військових запасів, зброї, боєприпасів і дронів, а також перегрупувати частину своїх сил", - розповіло BBC на умовах анонімності джерело, яке працює в місцевих органах влади.

Петро Андрющенко, директор українського Центру вивчення окупації, каже, що місцеві мешканці розповіли йому про нарощування російської військової присутності поблизу Раденська, приблизно за 20 км від Олешок.

"Мешканців Олешко врятують, але водночас ми даємо ворогу можливість використати перемир'я у власних військових цілях", - сказав він.

За його словами, після завершення режиму припинення вогню ситуація може стати "гіршою, ніж була раніше, адже російські підрозділи будуть сильнішими".

"У них достатньо часу, щоб підготуватися до продовження цієї операції", - каже Андрющенко.

Хоча мешканці Херсона тверезо оцінюють те, що чекає на них попереду, цього тижня місто хоча б на короткий час змогло перевести подих.

Із вівторка жодна зі сторін не повідомляла про порушення перемир'я. Раніше також були спроби припинити вогонь, але зазвичай їх не дотримувалися, розповів мешканець Херсона Діма.

"Уперше обстріли припинилися, люди не зовсім у це вірять, - сказав він BBC. - Вони ходять до магазинів, п'ють каву, гуляють... Місто ожило".

У соціальних мережах жінка на ім'я Юлія з ноткою недовіри написала про свою незвично спокійну поїздку до супермаркету. Цього разу, за її словами, вона повернулася з магазину додому "цілою і спокійною, а не як зазвичай - наляканою, спітнілою від жаху, з клубком у горлі".

Цього тижня десятки людей також змогли дістатися до своїх речей і помешкань у так званій "червоній зоні" Херсона. Це район, який настільки вразливий до атак дронів та артилерії, що жити там стало неможливо.

"Дехто наважується заходити в місця, куди роками ніхто не ризикував потрапити, знімає райони, де саме перебування означало - і знову означатиме - майже неминучу смерть", - розповіла Дениса Богачкова, чеська волонтерка, яка живе в Херсоні.

Діма описав сцени, коли "дівчата, хлопці, батьки, бабусі" йшли вулицями червоної зони з валізами й сумками, повертаючись до своїх квартир, щоб подивитися, що можна врятувати.

Дехто з тих, хто повернувся до червоної зони, побачив замість будинків обгорілі порожні коробки, а в інших помешканнях усе було розграбовано. Масштаби руйнувань у деяких місцях, каже Богачкова, "приголомшують".

Однак причини людей повертатися туди не обмежуються матеріальними втратами. Чоловік Анжели Добровольської Сергій загинув два роки тому від гранати, скинутої з російського безпілотника. Це був один із випадків так званого "людського сафарі" - атак, якими Херсон, на жаль, став сумнозвісним.

У четвер Анжела вирушила з Києва назад до Херсона, щоб уперше за кілька місяців відвідати могилу чоловіка.

"Кажуть, усі кинулися до Херсона, - розповіла вона. - А я піду на кладовище до свого чоловіка".

Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну населення Херсона скоротилося з понад 250 тисяч до приблизно 65 тисяч людей.

За словами Богачкової, цивільне життя в місті ніколи не зупинялося, але тривало в умовах активних бойових дій. Школи, театри, дитячі садки та лікарні перенесли під землю.

"Звичайний цивільний мешканець Херсона пережив цієї війни більше, ніж багато військових", - каже Богачкова.

Ольга, яка виховує двох дітей, розповідає про регулярні відключення електроенергії, міни, які дрони скидають і які потім ховаються серед опалого листя, уламки безпілотників, що відскакують після ударів, і місто, яке зазвичай завмирає вже після обіду.

Але відтоді, як у місті запанувала тиша, Ольга змогла повернутися до нормального життя. Вона поїхала автомобілем до іншого міста, а звідти автобусом вирушила в інший район, щоб разом із сином відвідати бабусю. Навколо були повні магазини й кафе. Після років порожніх вулиць "навіть утворився невеликий затор", усміхається вона.

Але час спливає.

Евакуацію сусідніх Олешок мають завершити до неділі, після чого перемир'я закінчиться.

"Ми побоюємося, що з понеділка ситуація може стати справді хаотичною", - каже Ольга.

"Ми знаємо, що удари відновляться і їх стане більше", - каже Діма, поки вони з дружиною готуються вперше за кілька місяців відвідати свою квартиру в червоній зоні.

"Ці кілька днів показали нам, яким могло б бути життя, якби все нарешті закінчилося", - додає він.