Яка у вас мова кохання: що це взагалі означає і скільки їх може бути

Моя мова кохання - "слова підтримки". І в мого чоловіка теж. Тобто це наша спільна мова кохання.

Але хоча нам обом подобається отримувати компліменти, вони змушують нас трохи ніяковіти.

Попри це, коли ми пройшли оригінальний онлайн-тест "Мови кохання", результат визначив нашу спільну мову цілком однозначно.

Це тест, який американський пастор Гері Чепмен опублікував у 1992 році - він вперше запропонував п'ять способів виражати й приймати любов.

Я ставлюся до цього скептично. Невже ця теорія справді знає про нас більше, ніж наш власний досвід десяти років шлюбу?

П'ять мов кохання - це час разом, турботливі вчинки, слова підтримки, подарунки і фізичні дотики. Здається, сьогодні вони стали популярними як ніколи.

Учасники реаліті-шоу про побачення запитують одне одного, яка в них мова кохання. А фраза "Моя мова кохання - ..." стала звичним запитанням у застосунках для знайомств.

За даними сайту "Мови кохання", ми з чоловіком - лише двоє з понад 150 мільйонів людей, які пройшли саме цей тест.

Хоча за деякими іншими мовами кохання ми набрали значно менше балів, вони набагато краще відображають наші почуття.

Наприклад, я люблю проводити з чоловіком час разом і відчуваю себе набагато коханішою, коли він складає для нас список фільмів, які ми можемо подивитися разом, ніж коли робить мені комплімент.

Але звідки взялися ці п'ять чітко окреслених категорій? І чи актуальні вони для сучасних побачень і стосунків?

"Люди й досі тяжіють до цієї теорії"

На відміну від інших теорій стосунків - наприклад, теорії прихильності, - концепція мов кохання не має наукового підґрунтя.

Чепмен розповідав, що ця теорія виникла в нього після спостережень за парами під час консультацій, які він проводив у своїй парафії.

Психологиня-консультантка докторка Сара Емерсон розповіла BBC, що на її сеансах і досі регулярно згадують мови кохання.

"Здається, майже не залишилося людей, які не проходили цей тест, - каже вона. - [Пари] досить часто приносять його результати й кажуть: "Отже, мова кохання мого партнера - фізичні дотики, а моя - турботливі вчинки. Тому в нас нічого не виходить".

"Дослідження довели, що ідея про те, ніби існує лише п'ять способів виражати любов і кожна людина чітко вписується в одну з цих категорій, не має достатньої обґрунтованості. Але люди й досі тяжіють до цієї теорії, і ми маємо замислитися, чому так відбувається", - додає Емерсон.

Для декого розмова про мови кохання може бути просто корисним першим кроком до розуміння того, як розповісти партнерові про свої потреби.

Психотерапевтка Джорджина Штурмер каже, що ця концепція допомагає людям замислитися над тим, "що їм насправді подобається у стосунках і що подобається іншим".

Водночас вона зауважує, що ця теорія "дуже обмежена" і може призводити до "надмірного спрощення всього".

Потенціал для зловживань

Останніми роками багато психотерапевтів також застерігають, що приклади Чепмена надто часто апелюють до Святого Письма та нерівноправної динаміки у стосунках.

У книжці "П'ять мов кохання" Чепмен описує консультацію з жінкою на ім'я Енн. Її чоловік, з яким вона прожила десять років, поводиться вороже й ображає її словами, зокрема часто каже, що ненавидить її.

За словами Енн, мова кохання її чоловіка - саме фізичні дотики сексуального характеру.

Коли Енн каже, що їй "важко відгукуватися на його сексуальні бажання", Чепмен радить їй "значною мірою покладатися на [свою] віру в Бога", щоб змусити себе частіше займатися сексом із чоловіком.

Цей приклад також оголює ще одну проблему: мови кохання можна використовувати, щоб примушувати партнерів виявляти або приймати любов у спосіб, який їм некомфортний.

"Є ризик, що хтось скаже: "Ну, моя мова кохання - отримання подарунків, отже, ти мусиш постійно дарувати мені подарунки" або "Моя мова кохання - фізичні дотики, отже, ти мусиш постійно вступати зі мною у фізичну близькість", - каже Штурмер.

BBC звернулася до команди проєкту "Мови кохання" по коментар.

То що можуть зробити пари, які хочуть краще зрозуміти одне одного й самих себе?

Слухайте партнера: "Не просто чекайте своєї черги заговорити, а намагайтеся почути, що саме говорить партнер, і визнавати його почуття", - каже докторка Емерсон.

Розповідайте про свої почуття, використовуючи висловлювання від першої особи ("я"), щоб уникнути звинувачень: "Якщо формулювати думки, починаючи з опису власних почуттів, це допомагає пояснити, що з вами відбувається, і водночас не створює в іншої людини відчуття, що її критикують", - пояснює Штурмер.

Пам'ятайте, що розбіжності - це нормально: "У здорових стосунках часто бувають дискусії та суперечки, - каже Штурмер. - Завдання не в тому, щоб уникати конфліктів, а в тому, щоб знаходити способи їх розв'язувати, після чого стосунки можуть стати ще міцнішими".

Але, додає докторка Емерсон, важливо "вибирати правильний час для розмов про складні речі - не пізно ввечері й не тоді, коли партнер щойно повернувся додому".

Відгукуйтеся на спроби налагодити емоційний зв'язок: докторка Емерсон каже, що варто "намагатися емоційно відгукуватися на партнера, коли він шукає близькості", навіть якщо робить це ненав'язливо.

"Це може бути прохання обійняти або просто розповідь про щось, що людина щойно побачила у своєму телефоні".