"Ворота до пекла": в Ірландії знайшли портал у світ мертвих

В Ірландії є місце, яке в давнину вважали входом до світу мертвих. За легендами, тут мешкала богиня смерті Морріган, а з підземної печери починався шлях у потойбіччя. Печеру називали "Воротами до пекла".

Вона розташована на території Раткрогана - величезного стародавнього комплексу в графстві Роскоммон. Колись він був політичним і релігійним центром королівства Коннахт.

Близько 5500 років тому тут збиралися правителі, проводили урочистості й обряди, а в численних курганах ховали королів.

З цими місцями пов'язані легенди про королеву-воїтельку Медб та давні ірландські епоси.

Археологи виявили в Раткрогані 266 пам'яток: стародавні укріплення, поховальні кургани, священні джерела та інші сліди життя людей, які мешкали тут тисячі років тому. Чимало з цих місць досі не досліджували археологи.

Тепер тут проклали пішохідну стежку завдовжки 13 км.

Вона проходить через основні частини комплексу й веде до його найцікавіших пам'яток, зокрема тієї самої печери Овейнгат, яку в давнину вважали "Воротами до пекла".

Земля королів і стародавніх легенд

З вершини головного кургану Раткрогана видно зелені поля, кам'яні огорожі та стада корів і овець. На перший погляд, це звичайна ірландська сільська місцевість. Але серед трави ховаються десятки земляних насипів, стародавніх поховань та інших слідів минулого.

Назва Раткроган перекладається з ірландської як "фортеця Круахана". Колись це була резиденція королів Коннахту та важливий центр усього регіону. Тут влаштовували бенкети, відзначали зміну пір року, укладали угоди й проводили коронації.

Із цими місцями пов'язаний один з найвідоміших творів ірландського епосу - "Викрадення бика з Куальнге" (Táin Bó Cúailnge), який часто порівнюють з "Іліадою" Гомера.

Він розповідає про військовий похід Медб - легендарної королеви Коннахту, яка правила в залізну добу. Саме Раткроган був її столицею.

"Раткроган - не просто королівський палац посеред полів. Сюди приходили з найрізноманітніших нагод: провести весілля, укласти угоду, попрощатися з померлим або коронувати нового короля", - розповідає Елейн Конрой, екскурсоводка та наукова співробітниця Центру спадщини Раткрогана.

Чимало поховальних курганів свідчать про те, що Раткроган був також важливим місцем спочинку правителів. Загалом тут виявили близько 40 таких насипів. Комплекс вважають одним з трьох головних стародавніх королівських некрополів Ірландії.

З місцевими переказами пов'язана й богиня Морріган, яку вважали покровителькою війни та смерті й наділяли здатністю передбачати майбутнє.

Її ім'я згадують і в легендах про Самайн - давнє кельтське свято, яке знаменувало початок зими.

Вважалося, що в ніч проти 1 листопада межа між світом живих і мертвих зникає, а духи можуть вільно з'являтися серед людей.

Щоб захиститися від них, люди переодягалися та ховали обличчя під масками.

Ці звичаї стали одними з витоків сучасного Гелловіну.

Пішки через давній комплекс

Повний маршрут у 13 км можна пройти за три години. Він починається і закінчується біля головного кургану.

Його діаметр - 88 м, а висота - 5,5 м. Попри значні розміри, археологи досі не проводили тут розкопок. Водночас геофізики виявили під землею сліди кількох споруд.

"Дослідження показали, що історія кургану складніша, ніж здається. Під землею є кілька круглих споруд, деякі з них зводили навіть поверх самого насипу. Можливо, тут колись стояла величезна кругла дерев'яна зала", - розповідає Джон Вадделл, професор археології в університеті Голвея, який досліджував Раткроган.

На думку науковців, курган використовували для важливих церемоній. Але що саме відбувалося тут у давнину, ще належить з'ясувати.

Далі стежка веде до Релігнарі - круглого укріплення діаметром 110 м, відомого як "Кладовище королів".

Воно могло слугувати не лише місцем поховання, а й резиденцією знаті. Про це свідчать залишки укріплень і підземних проходів.

Навколо стародавніх споруд досі є фермерські господарства. На полях пасуться корови з телятами, а вздовж стежки можна зустріти овець.

За словами археолога Майка Маккарті, саме сільське господарство допомогло зберегти ці пам'ятки.

"Вони вціліли завдяки тому, що землю продовжували обробляти. Інакше природа давно поглинула б ці споруди".

Фермери навіть подбали про худобу: встановили спеціальні щити, об які корови можуть чухатися, замість того щоб тертися об стародавні споруди.

Що приховує підземна печера

Найзагадковіша зупинка маршруту - печера Овейнгат. Біля дерев у землі видніється вузький рів, що веде до підземного проходу.

Він - приблизно сім метрів углиб, а його довжина становить 37 м.

Перші письмові згадки про печеру є ще в текстах кельтських ченців IX століття.

Упродовж століть її вважали одним з входів у потойбічний світ, через який, за переказами, могли пройти навіть живі люди.

Сьогодні спускатися всередину заборонено через небезпечну концентрацію вуглекислого газу. Проте журналістці ВВС вдалося стати навколішки й зазирнути у вузький отвір.

Біля входу лежить камінь з огамічним написом, що датують IV-VIII століттями.

За входом починається кам'яний коридор завдовжки близько 10,5 м. Він веде вниз, до природної печери.

На інформаційному стенді поруч можна побачити, як виглядає підземна частина Овейнгат.

Деякі дохристиянські вірування пов'язували печеру навіть з нічним рухом Сонця, яке нібито спускалося сюди після заходу.

Залишивши печеру позаду, мандрівники прямують до наступної пам'ятки - Ратнадарве.

Це кругле укріплення діаметром 115 м. За сюжетом епосу "Викрадення бика з Куальнге", саме тут наприкінці історії два бики сходяться у смертельній сутичці.

Далі стежка перетинає вузьку сільську дорогу й веде до кургану Ратбег.

Цю ділянку також пов'язують із давнім королівським центром Круахан Коннахт. За припущеннями дослідників, тут могли ховати представників військової знаті залізної доби - стану Аос Дана.

Археологічних розкопок на цій ділянці поки що не проводили.

Коли стародавні легенди оживають

Авторка матеріалу виросла в Ірландії й змалку слухала історії про королеву Медб. Її зображення навіть прикрашало старі ірландські банкноти.

На її думку, прогулянка Раткроганом допомагає по-новому поглянути на ці перекази.

Серед зелених полів і стародавніх курганів легко уявити тупіт копит двох биків із давнього епосу, скрип колісниці королеви Медб або моторошні крики богині Морріган.

Професор археології Джон Вадделл звертає увагу на одну особливість Раткрогана: тут важливими були не лише окремі споруди, а весь навколишній ландшафт.

"Ми звикли думати, що обряди й церемонії проводили біля окремих пам'яток. Але Раткроган показує - для цього могли використовувати великі території", - каже науковець.

За звичайними на вигляд полями ховається цілий світ, у якому жили королі, народжувалися легенди й відбувалися події, що згодом стали частиною ірландського епосу.