Іран убив її доньку. Тепер вона кидає виклик режиму

Увага: матеріал може засмутити та містить ненормативну лексику.

Саміра каже, що раніше ніколи не цікавилася політикою.

"Я працювала у сфері продажів в Ірані. Продавала косметику", – розповіла вона програмі BBC Panorama.

Але все змінилося в день, коли іранські силовики застрелили на її очах єдину доньку.

Шістнадцятирічна Севда брала участь у протестах проти репресивного режиму в Ірані, які охопили країну на початку цього року, ще до того, як США та Ізраїль завдали масштабних авіаударів, унаслідок яких загинув верховний лідер країни аятола Алі Хаменеї.

За словами Саміри, її горе перетворилося на лють, коли влада Ірану замість того, щоб допомогти знайти тіло доньки, почала перешкоджати цим пошукам.

"Я зрозуміла, що знайти Севду було не кінцем, а лише початком усіх тих переслідувань, через які вони мене змусили пройти", – каже вона.

Саміра здійснила драматичну втечу з Ірану, пішки долаючи небезпечні гори.

Тепер вона живе за кордоном, переховуючись, і називає себе "армією однієї людини, яка бореться проти режиму". Прагнучи домогтися відповідальності та справедливості після загибелі доньки, вона намагається встановити імена співробітників сил безпеки та посадовців, яких вважає відповідальними за смертельні постріли під час протестів.

"Вони доведуть мене до межі смерті, перш ніж уб'ють, але знайти мене буде непросто... Повернутися до нормального життя? Назад дороги немає", – каже вона.

Саміра – одна з кількох іранців, з якими BBC поспілкувалася від початку року. Деякі з них, залишаючись усередині країни, розповіли Panorama, що хочуть висловитися попри ризики, оскільки після жорстокого придушення масових протестів їм стало важко зберігати надію.

Посольство Ірану в Лондоні заявило Panorama, що мирні та законні протести були використані іноземними державами, зокрема США, які, за версією Тегерана, підбурювали до насильства, постачали зброю й обладнання та підривали громадську безпеку.

Севду вбили 9 січня, коли вона разом із Самірою брала участь у масових демонстраціях на околицях Тегерана, які розпочалися попереднього місяця. Спочатку протести були викликані економічним невдоволенням, але згодом переросли у вимоги покласти край існуванню Ісламської Республіки.

Хоча Саміра заперечує, що тоді була особливо політично активною, про свою доньку вона говорить інакше. Кумирами Севди були дві молоді жінки – Махса Аміні, чия смерть під вартою після звинувачень у порушенні правил носіння хіджаба спричинила масові протести, та Ніка Шакаремі, яку вбили під час подальшого повстання проти жорстких ісламських вимог до жіночого одягу.

"Вона зберігала їх у своїх думках і завжди хотіла продовжувати їхній шлях спротиву", – каже Саміра.

За день до загибелі Севди кількість протестувальників була особливо великою. Саміра розповідає, що вони з донькою відгукнулися на заклик Рези Пехлеві, сина останнього шаха Ірану, вийти на демонстрації.

"Силові структури втратили контроль", – згадує вона.

За її словами, зростання кількості протестувальників налякало владу Ірану, і наступного дня було віддано наказ відкривати вогонь на ураження. Проте Саміра вважала це порожньою погрозою.

"В Ірані так багато брехали... Ми не могли уявити різанину такого масштабу".

Каже, що учасників протестів також заспокоїли слова президента США Дональда Трампа про те, що він їх підтримає.

8 січня Трамп заявив американським медіа: "Я дав їм зрозуміти, що якщо вони почнуть убивати людей, як це зазвичай трапляється під час заворушень... ми завдамо дуже жорсткого удару".

Попри це, 9 січня натовп був меншим, згадує Саміра.

На її думку, Севда розуміла ризики. Перед виходом на протест донька зняла сережки й віддала їх бабусі. Також вона повідомила Самірі пароль від свого телефону.

Мати й донька приєдналися до інших демонстрантів. Потім Севда стала на сміттєвий контейнер і почала скандувати гасла, ведучи за собою натовп.

"Здавалося, що силовиків було більше, ніж людей, – говорить Саміра про місце, де вони перебували. – Не знаю, як їм вдалося за один день зібрати так багато бійців "Басідж" і Корпусу вартових ісламської революції".

Корпус вартових ісламської революції захищає політичну систему Ісламської Республіки, а воєнізовані формування "Басідж" є його добровольчим підрозділом.

"Снайпер стріляв із даху будівлі праворуч від нас. Постріл був саме звідти. Куля пройшла через її серце. Я навіть не могла закричати. Просто дивилася на Севду – її безжиттєве тіло лежало на землі. Кров лилася з рота й носа. Я не могла повірити, не могла повірити, що вона помирає. Її очі все ще дивилися на мене".

Саміра каже, що змогла доправити доньку до лікарні, де їй сказали, що Севду оперують. Але потім двері відчинилися, і вона побачила, що тіло доньки вже поклали в мішок для померлих.

Тіло Севди забрали. Саміра розповідає, що їй знадобилося кілька днів, щоб знову знайти свою доньку. Як і багато інших, вона опинилася в одному з найбільших моргів Тегерана.

"Підлітки, хлопці та дівчата. Так багато людей було вбито", – каже вона крізь сльози.

"Я помирала щоразу, коли розстібала черговий мішок. Ніколи раніше не бачила стільки тіл. Але я не збиралася здаватися".

Зрештою вона знайшла доньку.

"На Севді лежали ще три тіла. Саме так ми її знайшли".

Іранська влада визнає, що під час протестів загинули понад 3 тисячі людей, але стверджує, що частина з них була співробітниками силових структур. Водночас правозахисна організація Hrana оцінює кількість загиблих у понад 7 тисяч осіб, більшість із яких були протестувальниками.

За словами Саміри, знайти тіло Севди було лише початком її протистояння з владою.

Щоб отримати дозвіл забрати тіло для поховання, вона, за її словами, була змушена заявити, що за смерть Севди відповідали "терористи", а не силовики.

"Вони зробили це, щоб приховати те, що вчинили 8 і 9 січня, приховати, скільки людей вони вбили. Родини змушували мовчати й говорити, що їхніх близьких убили ізраїльські чи американські терористи".

Попри це, після похорону їй, за її словами, заборонили відвідувати могилу доньки та встановлювати надгробок.

Саміра каже, що переслідування тривали. За кілька днів до церемонії 40-го дня після смерті Севди, яка має велике значення в іранській культурі, її викликали до місцевого підрозділу міністерства розвідки.

"Мені сказали: "Ви повинні дати нам інтерв'ю і заявити, що Севда була членкинею "Басідж" і що її вбили протестувальники. Тоді ми оголосимо її мученицею, а ви отримаєте пільги, будинок або все, що захочете".

Вона переконана, що ця пропозиція була продиктована страхом влади, адже після відновлення доступу до інтернету в країні вона повідомила про смерть Севди іранському медіа, що базується в Лондоні.

"Їх налякало те, що я контактувала із зовнішніми мережами та людьми за межами Ірану".

Щоб не давати цього інтерв'ю, Саміра залишила Іран одразу після завершення 40-денних поминальних заходів.

"Я не хотіла торгувати кров'ю своєї дитини".

За її словами, втекти їй допомогли контрабандисти, які займаються переправленням людей через кордон. У пошуках безпеки вона переходила річки та гірські перевали.

На відео, яке Саміра записала під час втечі, добре відчувається її обурення.

"Цей клятий уряд, ці покидьки, вони так мене замучили", – говорить вона в камеру, йдучи гірською стежкою вздовж глибокої ущелини.

Саміра каже, що після того, як продовжила давати інтерв'ю іноземним медіа вже з-за кордону, її заочно звинуватили в низці злочинів, серед яких і "мохаребе" – "ведення війни проти Бога", за що в Ірані може загрожувати смертна кара.

Щоб вшанувати день, коли Севді мало б виповнитися 17 років, її родичі та друзі провели пам'ятну акцію. Сама Саміра спостерігала за нею у вигнанні через пряму трансляцію.

"А потім раптом трансляція обірвалася", – згадує вона.

Згодом, за її словами, вона дізналася, що захід розігнали, а декількох її родичів і друзів затримали бійці Корпусу вартових ісламської революції (КВІР).

Також, за словами Саміри, влада попередила її родину, що якщо вони й надалі збиратимуться біля могили Севди, її тіло ексгумують і перепоховають в іншому місці.

Тепер Саміра публікує в інтернеті імена співробітників іранських силових структур та посадовців, яких вважає відповідальними за смертельні постріли під час протестів 8 і 9 січня, у яких брали участь вона та її донька.

"Я хочу, щоб кожна людина, чиє ім'я я оприлюднюю, понесла відповідальність, тому що вони вбили так багато молодих людей. Моя мета – встановити їхні особи, щоб потім вони постали перед судом", – каже вона.

Коли одного з чоловіків, ім'я якого Саміра опублікувала в мережі, згодом знайшли мертвим, прихильник режиму запропонував винагороду в розмірі 5 тисяч доларів за інформацію про її місцеперебування, припускаючи, що вона причетна до його загибелі. Відтоді державні іранські медіа повідомили про арешт дев'яти осіб у зв'язку з цією смертю.

Попри всі ризики, Саміра каже, що не дозволить змусити себе мовчати.

"Кожен день і кожна секунда без Севди є для мене дуже важкими. Це наче мати, яка втратила своє серце, втратила себе, втратила своє життя...

Але те, що Севда більше не дихає, дало мені сили залишатися на ногах... думати про те, як вшанувати її життя і її шлях... Усі ті тіла, які я бачила, усі ті мішки для загиблих, які я відкривала в пошуках Севди, змусили мене боротися з Ісламською Республікою до останнього подиху".