Наче герой Тома Генкса: жінка застрягла на райському острові й роками не може повернутися додому

Коли майже десять років тому Ручира Ранасінга виїжджала зі Шрі-Ланки, вона й уявити не могла, що зрештою опиниться заблокованою на крихітному архіпелазі в південній частині Тихого океану.

Ось уже три роки 50-річна жінка не може виїхати з Островів Кука. Вона розповіла BBC, що відчайдушно хоче повернутися до Шрі-Ланки й навіть погодилася на те, щоб її доправили туди "в кайданках, зв'язаною і з кляпом у роті".

Ранасінга сподівалася оселитися в Новій Зеландії.

Після того як вона попросила там притулку, за її словами, вона скористалася рекомендацією імміграційного консультанта тимчасово виїхати з країни, щоб подати заяву на робочу візу.

Але коли вона прибула на Острови Кука, її заяву відхилили. А виїхавши з Нової Зеландії, вона порушила умови чинної візи, виданої у зв'язку з її проханням про притулок.

Тепер Нова Зеландія відмовляється видавати їй транзитну візу, яка дозволила б вилетіти додому, до Шрі-Ланки.

Австралія також відмовляє. Єдині інші міжнародні напрямки, куди можна вилетіти з Островів Кука, - Таїті й Гаваї. Але для оформлення будь-якої візи спочатку потрібно надати біометричні дані в Новій Зеландії.

У результаті вона не має жодної реальної можливості виїхати.

"Мій син - моя єдина дитина - у листопаді одружується, і я дуже хочу бути на його весіллі. Моя мама так хвилюється через те, що зі мною сталося, що постійно потрапляє до лікарні", - каже вона крізь сльози.

"Я зроблю все, що від мене вимагатимуть, - я просто хочу додому", - додає жінка.

Ранасінга виїхала зі Шрі-Ланки у 2018 році після того, як була змушена закрити свою невелику фабрику з виробництва футболок через падіння попиту. Не маючи змоги повертати кредити, вона переїхала до Гонконгу, де працювала доглядальницею: доглядала літніх людей і дітей.

Її брат розповів BBC Sinhala, що вона опинилася під величезним фінансовим тиском. За його словами, її чоловік був наркозалежним і помер приблизно семи років тому.

У грудні 2022 року Ранасінга вирушила до Нової Зеландії. За її словами, там вона жила в двоюрідного брата за двомісячною гостьовою візою. Коли термін її дії добігав кінця, імміграційний перекладач допоміг їй подати заяву про надання притулку. Підставою стали погрози з боку кредиторів у Шрі-Ланці.

Їй видали так звану "відкриту робочу візу" для шукачів притулку, яка дозволяла працювати майже в будь-якого роботодавця протягом року. Вона знайшла роботу в ресторані, який зрештою погодився виступити її спонсором для отримання робочої візи. Ранасінга вважала, що це забезпечить їй стабільність на триваліший термін.

Однак у Новій Зеландії шукачі притулку зазвичай не можуть подавати заяви на інші візи, поки розглядають їхні прохання про надання притулку, тому їй відмовили.

Тоді вона звернулася до компанії Immigration & Secretarial Services. За її словами, там їй повідомили, що нову заяву на робочу візу можна подати з-за кордону. В електронному листуванні, яке бачила BBC, керівниця компанії Сільвіан Галлант писала, що розпочне цей процес, щойно Ранасінга виїде з країни.

Тож на час подання заяви вона забронювала короткострокове перебування на Островах Кука.

Це рішення виявилося катастрофічним.

Їй знову відмовили в робочій візі. А виїзд із Нової Зеландії означав порушення умов її чинної візи. Влада Нової Зеландії чітко дала зрозуміти, що більше не видаватиме їй жодних віз.

Галлант стверджувала, що намагалася допомогти Ранасінсі різними способами, зокрема зверталася до політиків, серед яких був Кріс Пенк, тодішній міністр імміграції Нової Зеландії. Але зрештою, за словами Ранасінги, Галлант визнала, що ситуація склалася з її вини, і сказала, що "більше нічого не може зробити".

"Вона сказала, що мені краще повернутися додому. Мене там уже нічого не тримало, тож я погодилася виїхати", - каже вона.

Але коли вона прибула до аеропорту з квитком Air New Zealand до Шрі-Ланки, їй повідомили, що без транзитної візи Нової Зеландії вона не зможе сісти на літак.

Їй тричі відмовили у видачі транзитної візи до Нової Зеландії. Влада заявила, що не переконана в тому, що вона залишить країну. Також відхилили чотири її заяви на отримання австралійської транзитної візи.

В одній із відмов Нова Зеландія порадила їй розглянути альтернативні маршрути. Однак і на Гаваях, які є штатом США, і на Таїті, що входить до складу Французької Полінезії, їй повідомили: перш ніж розглядати будь-яку заяву на візу, вона має надати біометричні дані. А зробити це можна лише особисто в Новій Зеландії.

Їй відмовили й за останньою заявою до Нової Зеландії. У ній вона докладно описала всі альтернативні маршрути, які намагалася знайти, а також згадала про майбутнє весілля сина та погіршення здоров'я матері.

"Я втратила стільки грошей на квитках. Майже чотири роки я тільки й роблю, що подаю заяву за заявою на різні візи, але нічого не виходить", - каже вона, не стримуючи сліз.

На архіпелазі, відомому своїми широкими піщаними пляжами й суворими вулканічними вершинами, лише за чотири години польоту від Окленда, Ранасінга стала мимовільною гостею.

За її словами, їй пощастило більше, ніж іншим людям у подібному становищі: адміністрація готелю дозволила їй безкоштовно жити в кімнаті для персоналу, а привітні місцеві жителі забезпечують її їжею та одягом.

Один із директорів готелю навіть подарував їй швейну машинку, розповідає вона. Завдяки цьому жінка може трохи заробляти.

"Мама завжди каже мені, що я, мабуть, зробила щось хороше в житті, раз опинилася в такому місці, де люди так доброзичливо до мене ставляться", - розповідає вона BBC.

Але це не допомагає позбутися відчуття, що вона опинилася в пастці.

Ранасінга каже, що стрес позначається на її здоров'ї. "Я боюся, що зі мною щось станеться", - зізнається вона.

"Чесно кажучи, я не знаю, як їй можна допомогти", - каже Аластер Макклімонт, фахівець із імміграційного права з Окленда.

За його словами, жінка отримала "жахливу пораду", яка "точно не могла походити від справжнього імміграційного юриста".

Він звертає увагу на цілу індустрію так званих "імміграційних консультантів", які беруть із людей гроші за подання заяв, не пояснюючи їм повною мірою пов'язаних із цим ризиків.

Ранасінга каже, що заплатила компанії Immigration & Secretarial Services тисячі новозеландських доларів за послуги.

BBC звернулася до Галлант, але не отримала відповіді.

Макклімонт припускає, що влада Нової Зеландії не видає їй транзитну візу, оскільки, на їхню думку, жінка не має наміру повертатися до Шрі-Ланки. Адже раніше вона заявляла, що її життю там загрожує небезпека, коли просила притулку.

Нова Зеландія координує свої дії із сусідньою Австралією, тож та також не захоче дозволити їй транзит через свою територію, каже він. Франція та США, найімовірніше, дійдуть подібних висновків.

Щоб виїхати, "їй доведеться летіти транзитом через якусь країну, але ніхто не захоче ризикувати".

Імміграційна служба Нової Зеландії повідомила BBC, що отримала від Ранасінги кілька заяв на транзитну візу. Усі їх відхилили, оскільки "ми не були переконані, що вона справді має намір скористатися транзитом через Нову Зеландію".

На запитання, чому їй не можуть видати візу, навіть якщо вона погодилася на те, щоб її закували в кайданки й супроводжували, представник офісу міністра імміграції відповів, що такі заходи не завадять людині попросити притулку.

Міністерство внутрішніх справ Австралії заявило, що не коментуватиме окремі випадки. Там зазначили, що всі іноземці, які подорожують до Австралії, "мають відповідати вимогам Закону про міграцію 1958 року та Міграційних правил 1994 року".

Тим часом родина Ранасінги намагається з'ясувати, чи може допомогти уряд Шрі-Ланки. Її брат каже, що вони спробували "всі можливі способи... але поки що нічого не вдалося досягти".

Міністерство закордонних справ Шрі-Ланки повідомило BBC, що "вживає всіх необхідних заходів, щоб сприяти її поверненню з Островів Кука до Шрі-Ланки. Представники Верховної комісії Шрі-Ланки у Веллінгтоні, Нова Зеландія, а також відповідні органи влади Нової Зеландії тісно співпрацюють із Міністерством закордонних справ у цьому питанні".

Але брат Ранасінги дуже стурбований.

"У неї поганий психічний стан", - розповів він BBC Sinhala.

"Під час однієї з наших розмов вона сказала мені, що якщо вони не хочуть повернути її додому живою, то могли б принаймні репатріювати її тіло".

Колись у схожій ситуації опинився герой Тома Хенкса з фільму "Термінал". Країна чоловіка зникла і через проблеми з паспортом він майже рік змушений був жити транзитній зоні аеропорту, бо нікуди не міг поїхати. Фільм оснований на реальних подіях, коли чоловік на роки так застряг у аеропорту Парижа.

Матеріал підготовлений за участю Кетакі Масіламані та Джуліанни Хан.