"Я теж можу намалювати малюнок, на якому окупую Росію": Зеленський про переговори в Абу-Дабі

В Абу-Дабі тривають переговори української, російської та американської делегацій щодо завершення війни в Україні.

Голова української делегації Рустем Умєров повідомив, що другий день розпочався з тристоронньої зустрічі за участю України, США та Росії. Після неї українська сторона планує провести окрему зустріч із європейськими партнерами.

Раніше перебіг зустрічей прокоментував президент України Володимир Зеленський.

За його словами, російські військові та представники розвідки стверджували, що Росія вже окупувала половину Донбасу. Хоча ці території насправді залишаються під контролем України.

Українська делегація показала відеозаписи, фотографії та інші докази того, що російські твердження не відповідають дійсності.

"Ось у чому проблема. Путін живе в іншій реальності. Звісно, він розповідатиме американцям, що йому потрібно один-два місяці, щоб повністю окупувати схід України. Я теж можу намалювати йому малюнок, на якому повністю окупую Росію. Але ж це неправда", - написав Зеленський.

Водночас президент назвав позитивним моментом те, що американська сторона погодилася з українською оцінкою ситуації на фронті.

Зеленський також наголосив на необхідності прямих переговорів на рівні лідерів. Як приклад складних питань, які доведеться обговорювати, він навів Херсон. Місто розташоване на Дніпрі, і зараз російські війська контролюють один берег річки, а українські - інший.

"Але люди хочуть жити разом на обох берегах. Це українське місто. Такі питання чутливі, але ми маємо про них говорити", - зазначив президент.

За його словами, у середу переговорні команди мають обговорити можливість зустрічі лідерів. Водночас Зеленський не впевнений, що Росія готова до такого формату переговорів.

Окремою темою переговорів стали гарантії безпеки для України після завершення війни.

Київ хоче не лише отримати гарантії від партнерів, а й зберегти сильну власну армію.

Агенція AFP із посиланням на українське джерело пише, що Україна розраховує на фінансову підтримку протягом щонайменше десяти років, щоб утримувати армію чисельністю 800 тисяч військових. І бути здатною захистити країну в разі нового нападу Росії.

Переговори зайшли в глухий кут?

Французьке видання Le Monde пише, що переговори між Україною та Росією в Абу-Дабі, поки що не принесли помітних результатів.

Після кількох годин обговорень сторони не змогли досягти відчутного прогресу, а Москва продовжує виступати проти припинення вогню, якого домагаються Україна та її союзники.

Європейські країни побоюються, що адміністрація Дональда Трампа може поставити швидке завершення війни вище за безпеку України й піти на додаткові поступки Москві.

Представники Німеччини, Франції та Великої Британії приїхали до Абу-Дабі, щоб обговорити ситуацію з американськими посередниками.

Водночас міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров заявив, що європейцям не варто брати участь у переговорах.

Зрештою європейські представники не отримали повноцінної ролі в переговорному процесі, але змогли донести до американської сторони свою позицію: спочатку має бути припинення вогню, потім - гарантії безпеки для України, які не дозволять Росії знову напасти, і лише після цього можна обговорювати ширшу мирну угоду.

Про необхідність надійної системи безпеки в Європі, яка поважатиме суверенітет і територіальну цілісність України, йдеться і в спільній заяві США та європейських країн від 10 листопада.

Питання відповідальності Вашингтона за майбутню безпеку Європи також порушували під час переговорів.

Спецпредставник Трампа Джаред Кушнер заявив, що це відповідальність Сполучених Штатів, а держсекретар Марко Рубіо запевнив, що згодом до обговорень планують залучити й європейські країни.

Володимир Зеленський, який 10 листопада перебував у Копенгагені, також наголосив, що Україна зацікавлена в участі обох сторін - і США, і Європи - у переговорному процесі.

"Можливо, це прозвучить не дуже ввічливо, але моя робота не в тому, щоб робити Трампа щасливим. Моє завдання - зробити все можливе, щоб залучити американців і європейців до переговорів", - заявив президент.

На що розраховує Трамп

На тлі цих суперечностей особливо показовою є одна зі стратегій Вашингтона.

Дональд Трамп розраховує схилити Володимира Путіна до миру за допомогою вигідних економічних угод. Однак обіцянки прибуткового співробітництва не змушують Кремль відмовлятися від своїх вимог, пише New York Times.

Перші півтора року переговорів із Москвою адміністрація Трампа дотримувалася принципу: спочатку конкретні кроки Росії до припинення війни, а вже потім - економічна співпраця. Але цієї осені підхід змінився.

Трамп посприяв укладенню угоди, яка дозволила обійти санкційні обмеження на імпорт російського дизельного пального напередодні проміжних виборів у США.

Американські чиновники також почали обговорювати можливі бізнесові домовленості, зокрема продаж закордонних активів російського нафтового гіганта "Лукойл" та відновлення постачання російського газу до Європи.

У Вашингтоні сподівалися, що перспектива вигідної співпраці допоможе налагодити відносини з Кремлем і підштовхне його до припинення бойових дій.

Однак, як зазначає New York Times, ці пропозиції майже не вплинули на позицію Путіна. Москва й далі вимагає обмежити українську армію, відмовитися від вступу України до НАТО та переглянути всю систему європейської безпеки.

Ерік Грін, який за президентства Джо Байдена обіймав посаду старшого директора з питань Росії в Раді національної безпеки США, вважає, що американські переговорники неправильно розуміють мотиви російського президента.

На його думку, Стів Віткофф і Джаред Кушнер, які мають досвід у сфері нерухомості та спілкування з російськими олігархами, ймовірно, виходили з простої логіки: якщо запропонувати Москві достатньо вигідні угоди, вона погодиться на компроміс.

"Можливо, це спрацьовує з олігархами, але не з Путіним, який керується зовсім іншими міркуваннями", - пояснює Грін.

Для російського президента політичні та військові цілі важливіші за економічні вигоди.

Як нагадує видання, Путін уже не раз демонстрував готовність платити високу ціну за свої рішення.

Вторгнення в Україну викликало невдоволення значної частини російського бізнесу, а військові невдачі та зростання витрат не змусили Кремль змінити курс.