“Ми були живим щитом для росіян”. BBC поговорила з чоловіком, що виїхав з Олешок

"Нам казали, що траса вже замінована і ніхто нікуди не проїде. Весь час літали дрони, довбали по тих, хто намагався проїхати. Фактично, полювали на людей". Це слова одного з тих, кого евакуювали з окупованих Олешок Херсонської області.

Олег каже, люди хотіли всього-на-всього проїхати в інше окуповане місто, щоб купити продукти.

***

Російська армія увійшла в Олешки у перший день повномасштабного вторгнення - 24 лютого 2022 року. Коли восени ЗСУ звільнили правобережну Херсонщину, Олешки залишилися під контролем Росії. Від звільненого Херсона їх відділяє лише чотири кілометри. А ріка Дніпро стала лінією розмежування між ЗСУ і військами РФ.

На сьогодні Олешки, фактично, є опорним пунктом російської армії біля лінії зіткнення. Місто, у якому на початок листопада лишалося близько двох тисяч жителів із 24 тисяч до окупації, опинилося у зоні постійних обстрілів.

Олешківці стали заручниками без стабільного світла, води та зв'язку, а в останні пів року - й заручниками голоду.

Кілька днів тому близько 800 людей вдалося евакуювати за посередництва першої леді США Меланії Трамп. Серед евакуйованих був вчитель однієї з Олешківських шкіл Олег зі своїми батьками. ВВС News Україна вдалося поспілкуватися з ним у Києві. Ім'я змінене на його прохання.

ВВС не може незалежно перевірити усю інформацію у цій статті в умовах російської окупації.

Жахи 2022-2023 років

24 лютого 2022 року школа, в якій працював Олег, мала відновити навчання після тривалого карантину через ковід. Але ані піти до школи, ані виїхати з Олешок вже ніхто не міг.

Сотні російських танків та іншої техніки вже стояли на мостах так щільно, що жоден автомобіль не протиснувся б. Утім, тоді люди ще не розуміли, чому треба залишати Олешки, які росіяни невдовзі перетворять на свій плацдарм на лівому березі Херсонщини.

Коли у листопаді 2022 року ЗСУ звільнили Херсон, багато людей, каже Олег, чекали, що вже скоро буде звільнений і лівий берег. Але того ж місяця росіяни, відступаючи з Херсона, підірвали Антонівський автомобільний міст.

Саме тоді, розповідає Олег, вперше стало дуже погано з їжею.

"Постачання з правого берега, що вже був звільнений, на лівий берег припинилися. Тому розраховувати можна було лише на постачання з Каховки і Скадовська. Звідти привозили продукти, і люди встигли зробити якісь запаси на кілька днів чи тижнів", - каже він.

Ще одним випробуванням для олешківців став підрив дамби Каховської ГЕС улітку 2023 року. Місто, що розташоване у низовині біля Дніпра, повністю затопило.

Не було питної води, торгівельні точки та невеликі ринки, які хоч якось задовольняли потреби міста до цього, повністю пішли під воду. Окупаційна влада закрила Олешки на в'їзд та виїзд і оголосила "карантин", не дозволяючи евакуацію.

Робота і допити

Ще з 2022 року Олегу, як і його землякам, довелося багато пережити. На відміну від інших шкіл на окупованих територіях, в Олешках так і не почалося навчання за російськими стандартами, та й дітей лишилося мало. А тих, котрі лишилися, батьки переховували.

Школа, де працював Олег, і в перші роки окупації, і зараз працює дистанційно, школярі і вчителі приєднуються до уроків з різних регіонів.

Олег розповідає, що з 2022 року його неодноразово затримували і допитували поліція і "люди в чорному". Вперше – через поширення у соцмережах фотографій російських військ.

"Ми кожен день моніторили, публікували фото. Окупанти десь перехопили пару фотографій, ходили по місту, зрівнювали, з якого ракурсу знято і таки вийшли на мене. Після їхнього приходу я вже не мав бажання це робити... Били по пальцях, залякували, допитували, що і куди я надсилав. В інших людей побої були страшні, важко згадувати. Просто за те, що підтримували зв'язок з Україною, поширювали інформацію чи донатили українській армії", - розповідає Олег ВВС News Україна.

За його словами, на допити людей возили в Генічеськ, Скадовськ і навіть в Армянськ у Криму. З Армянська вже не вертали, бо ці люди вважалися найбільш "заплямованими", розповідає він. Їх судили і відправляли в російські тюрми. Олег твердить, що знає принаймні про п'ять таких випадків, але скільки їх було насправді, не відомо.

Спроби виїхати і блокада

За даними української влади, на початок листопада в Олешках лишалося не більше ніж дві тисячі людей. Перша леді США Меланія Трамп повідомила, що загалом евакуювали близько 800 жителів. Однак українська влада офіційно не називає даних.

"Більшість з тих, хто залишав Олешки раніше, їхали вглиб окупованої території. Звідти було легше вибратися на підконтрольну. Але багато хто там і застряг. Мабуть, не вистачило духу їхати далі", - розповідає Олег.

"Інші, як от я, вірили, що ось-ось - і звільнять, бо ж як же так, тут кілька кілометрів перепливти і все. Але цього не ставалося. Ще частина перебралася в Росію. Думаю, десь тисяч п'ять (із 24 тисяч мешканців до окупації. – Ред.)”, – ділиться вчитель.

Ті кілька тисяч, які лишилися, опинилися у пастці через те, що російська армія замінувала підступи до Олешок з усіх боків.

Олег пригадує, що у грудні 2025 року люди ще встигли закупитися продуктами. Їх тоді попередили, що з 1 по 7 січня 2026-го транспорт не їздитиме, бо траса зледеніла. Продукти везли зі Скадовська, а це понад 80 кілометрів, або за 20 кілометрів з Раденська.

"Потім нам сказали, що траса вже замінована і ніхто нікуди не проїде. Весь час літали дрони, довбали по тих, хто намагався проїхати. Фактично, полювали за людьми", - розповідає Олег.

Також дронами шукали і били по антенах зв'язку, які люди самі монтували, щоб мати можливість знати новини.

"У березні 2026 року вже була гостра проблема. І вже їли, що могли знайти, - розповідає далі Олег. - Хтось гарбуз знайшов, хтось тепличний кабачок. Запаси консервації доїдали".

Саме тоді ходили розмови, що відкриють гуманітарний коридор. Але, каже Олег, цього не сталося. Натомість росіяни частково розмінували трасу, через яку торговці змогли завезти харчі.

"До травня цих продуктів вистачило. Потім знову - їсти нема чого. Було літо, городина. Але ви ж розумієте, що рослинна їжа - це ж не калорії, нею не наїсишся. Та й вона швидко закінчилася", - каже він.

Друга спроба евакуації влітку 2026-го теж провалилася, а російські військові частково знову розмінували трасу, якою міг проїхати лише велосипед, каже Олег.

"Тоді до нас дійшла інформація від волонтерів, що треба чекати осені, і можливо нарешті людей евакуюють. Всі літні запаси поїли. Але люди розвідали стежку до села Раденськ, і ходили туди пішки майже 20 кілометрів. Хто міг, ходив сам, хто не міг - перекуповував в інших людей вже в Олешках. Так ми і дотягли до евакуації", - розповідає Олег.

Згадуючи доставку гуманітарної допомоги українськими дронами, він каже, що навесні, коли дрони спустили продукти у спеціальні хаби, люди не встигли їх забрати, "все розгребли росіяни".

Під час спецоперації ЗСУ у вересні допомогу скидали одразу у двори, попередньо розвідавши, де живуть цивільні, каже Олег.

Щодо росіян, то, як твердить він, у 2024 і частково у 2025 році окупаційна влада надавала допомогу, але тільки тим, хто мав пенсійне посвідчення, видане Росією.

На запитання, чому російська влада не пускала людей вглиб окупованої території, у бік Скадовська та інших міст, де у багатьох олешківців є родичі і де можна купувати продукти, Олег каже: Олешки - дуже зручний плацдарм для захоплення Херсона, навколо нього міни, щоб не дозволити українським військам висадитися в цьому районі.

"Нас не випускали, лише час від часу розміновували стежки. Мабуть тому, що ми були живим щитом, їм потрібен був живий щит", - припускає він.

Олег зараз проходить реабілітацію в Києві і каже, що дехто з тих, хто залишився в Олешках, вже дзвонить і цікавиться, як пройшла евакуація.

"Вони тепер зрозуміли, що це реально, що реально діє "зелений коридор", тому питають, коли відкриють наступний. Ви зрозумієте, вони боялися, тому не їхали", - додає він.