Від безхатька до "Оскара": неймовірна історія Сильвестра Сталлоне та його "Роккі"

У 1976 році спортивна драма "Роккі" зробила Сильвестра Сталлоне, на той час маловідомого актора і сценариста, який ледве зводив кінці з кінцями, однією з найбільших зірок Голлівуду.

На початку 1970-х молодий Сталлоне живе на вулицях Нью-Йорка. Його єдиний друг - собака Буткус.

Сильвестр ходить на прослуховування, але отримує відмови. Щоб заробити на життя, він працює на виснажливій роботі - чистить рибу.

Через травму, отриману під час народження, у Сталлоне частково паралізовані м'язи обличчя та є порушення мовлення. Він намагається виправити вимову: записує власний голос, а потім прослуховує записи.

Так починається фільм "Я - Роккі" режисера Пітера Фарреллі. Історія про те, як Сталлоне створив легендарну боксерську драму.

Молодого Сталлоне грає маловідомий актор Ентоні Іпполіто.

У фільмі показують, як розчарування в акторстві підштовхує Сталлоне писати сценарії.

Він переїжджає до Лос-Анджелеса, але там теж бідує. Зрештою, йому доводиться продати Буткуса. Пізніше собака навіть з'явиться у "Роккі".

Сам сценарій Сталлоне пише за три дні.

Зрештою, попри численні труднощі, "Роккі" стає найкасовішим фільмом 1976 року.

А 1977-го отримує "Оскар" за найкращий фільм. Це одна з найвражаючих історій успіху в Голлівуді.

Фільм показує, як сильно Сталлоне ототожнював себе з Роккі Бальбоа - невдахою-боксером з Філадельфії, якому випадає шанс битися з чемпіоном світу у важкій вазі Аполло Крідом.

Майже ніхто не вірить, що Роккі може перемогти.

"Сталлоне - уособлення людини, яка йде наперекір обставинам", - каже Нік де Семлієн, редактор журналу Empire та автор книги "Останні герої бойовиків", присвяченої Сталлоне, Шварценеггеру та іншим зіркам тієї епохи.

"Він майже не мав грошей, і буквально за одну ніч став головною сенсацією Голлівуду й церемонії "Оскар". Важко пригадати інший настільки драматичний поворот долі в історії кіно".

Ентоні Іпполіто також вважає, що між Сталлоне та створеним ним персонажем багато спільного.

"Відмінності, звісно, є. Сталлоне був і залишається дуже талановитим сценаристом. Він багато читає і, мабуть, більше розмірковує, ніж Роккі. Але багато в чому ця історія автобіографічна".

Як з'явився сценарій

У своїх мемуарах "Кроки" Сталлоне розповідає, як виникла ідея "Роккі".

Працюючи над сценарієм, він розумів: інші люди можуть впізнати в його герої власні переживання - розчарування, невдачі та постійні відмови.

"Я не міг повірити, що серед мільярдів людей лише я почуваюся таким розчарованим. Здавалося, щоразу, коли переді мною з'являється якась можливість, двері знову зачиняються", - пише він.

Сталлоне почав грати ще в коледжі, але на той час його найпомітнішою грою була невелика роль у фільмі "Лорди Флетбуша". Там він знімався разом із Генрі Вінклером, майбутньою зіркою серіалу "Щасливі дні".

У 1970 році Сталлоне також знявся в еротичному фільмі, щоб заробити на життя.

"Він вважав себе серйозним актором, але люди навколо не сприймали його серйозно", - каже де Семлієн.

"Він захоплювався поезією, був великим шанувальником Едгара По, але йому постійно діставалися ролі бандитів. Тому він вирішив писати власні історії. Він настільки втомився від того, що його бачать лише в одному амплуа, що захотів створити щось своє.

З "Роккі" він намагався здійснити свою мрію, хоча в Голлівуді не мав ні впливу, ні можливостей. І це справжнє диво, що фільм взагалі зняли", - розповідає Іпполіто BBC.

"Сталлоне розумів, що "Роккі" - це, по суті, його єдиний шанс. Йому мало виповнитися 30. Він давно намагався пробитися в кіно. І думаю, розумів: якщо не вдасться з "Роккі", іншої можливості може й не бути".

Студія була готова заплатити Сталлоне за сценарій, але хотіла, щоб головну роль зіграв хтось з відомих на той час акторів - Берт Рейнольдс або Раян О'Ніл.

Однак Сталлоне твердо вирішив сам зіграти Бальбоа.

Є різні версії того, скільки грошей йому давали за сценарій. Сам Сталлоне говорив про суму в 360 тисяч доларів. Але, попри скрутне становище, він не поступався.

Зрештою фільм усе-таки зняли з ним у головній ролі. Однак бюджет був лише мільйон доларів - набагато менше, ніж розраховували незалежні продюсери Ірвін Вінклер і Роберт Чартофф.

Для всіх учасників це був величезний ризик: створити боксерську драму з мінімальним бюджетом і абсолютно невідомим виконавцем головної ролі.

Легендарні 28 днів зйомок

"Роккі" знімали лише 28 днів. Режисером був Джон Г. Евілдсен.

Зйомки стали легендарними в історії кіно. Щоб заощадити гроші, більшість сцен знімали з першого дубля.

Бюджету на спецефекти практично не було, тому Сталлоне справді розбив собі руки, коли знімав сцену, де Роккі б'є по заморожених тушах м'яса.

"Під час зйомок ніхто не вірив у Сталлоне", - каже де Семлієн.

"Коли фільм був готовий, студії він не сподобався. Йому не дали серйозної рекламної підтримки, не відправили на Каннський кінофестиваль чи інші великі заходи.

Лише коли фільм почали показувати глядачам, стало зрозуміло, що історія Роккі їх зачепила".

У результаті "Роккі" отримав десять номінацій на "Оскар" і здобув три нагороди, зокрема головну - за найкращий фільм.

Сам Сталлоне був номінований як найкращий актор і за найкращий оригінальний сценарій.

Фільм породив безліч продовжень, деякі з яких Сталлоне зняв сам.

Згодом цей образ повторювався в багатьох бойовиках.

Чому "Роккі" так зворушує глядачів

Журналіст Майк Сельскі, автор книги "Йти до кінця" про створення "Роккі", вважає, що ця історія досі не втратила своєї сили.

"Це про людину, яка йде наперекір обставинам, причому одразу на двох рівнях. Люди розуміють, через що Сталлоне довелося пройти, щоб створити цей фільм".

За його словами, сили стрічці додає незвична для Голлівуду кінцівка: Роккі Бальбоа програє бій Аполло Криду.

"Саме тому це такий надихаючий фільм. Герой не обов'язково має перемогти у самому кінці. Коли Крид збиває Роккі з ніг, той каже: "Давай, я витримаю ще".

У цей момент кожен з нас уявляє себе Роккі. Це зачіпає щось глибоко людське - наше бажання бачити себе саме такими".

Журналіст Майк Сельскі вважає, що в США "Роккі" став феноменом ще й тому, що його історія про стійкість і надію з'явилася в момент, коли американське суспільство особливо потребувало позитивних емоцій.

У 1976 році країна переживала наслідки Вотергейтського скандалу та війни у В'єтнамі.

"Фільми тієї епохи часто розповідали про антигероїв. Достатньо згадати картини, номіновані на "Оскар" разом з "Роккі" у 1977 році.

"Таксист" - фільм про людину, яку важко назвати героєм у звичному розумінні цього слова. А "Телемережа" - сатира про невдоволення й розчарування, які охопили американське суспільство.

Іноді в культурі виникає ситуація, коли ніхто навіть не розуміє, що людям чогось бракує. І ніхто не пропонує їм того, чого вони чекають.

А потім з'являється людина, фільм або якась подія, що заповнює цю порожнечу, - і відбувається вибух.

Саме це сталося з "Роккі".

Фільм "Я - Роккі" вийшов в прокат 6 листопада